Леся Українка(Лариса Петрівна Косач). «Як дитиною, бувало...». Дитинство поетеси, роль родини у її вихованні. Неповторний світ дитинства в цих поезіях.

Тема. Леся Українка (Лариса Петрівна Косач).  «Як дитиною, бувало...». Дитинство поетеси, роль родини у її вихованні. Неповторний світ дитинства        в  цих    поезіях.

Мета: ознайомити учнів з дитинством поетеси, акцентувати увагу на ролі родини в її вихованні. Розглянути поезії «Мрії» та «Як дитиною, бувало…»  з’ясувати її ідейний зміст; розвивати навички виразного читання поетичних творів вміння співпереживати ліричному герою, перейматися його долею, беручи в подальше життя все те, що дає право людині називатися людиною; виховувати почуття любові до батьків, родини.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: виставка творів поетеси, портрет Лесі Українки, виставка фотографій, мультимедійні матеріали, дидактичні матеріали (тестові завдання , картки).

                                                                        

                                                          Епіграф      Так! Я буду крізь сльози сміятись,

                                                                               Серед лиха співати пісні,

                                                                                Без надії таки сподіватись,

                                                                                Буду жити! Геть думи сумні!

                                                                       Леся Українка

  Хід уроку

   І.Організаційний момент.

   Інтерактивна вправа. Побажайте одне одному ланцюжком успіхів, наснаги, удачі й натхнення на сьогоднішньому уроці.

        Хорове читання вірша-настанови

                                                                   До успіху

                                                   Не просто слухати , а чути.

                                                Не просто дивитися . а бачити.

                                           Не просто відповідати , а міркувати.

                                                   Дружно і плідно працювати

Ведучий: Ти дівчино,в які світи мандруєш?

Леся: Я до людей.

Ведучий: А як твоє наймення?

Леся: Леся.

Ведучий: А де зросла ти дівчино вродлива?

Леся: Мене весна при лузі породила, заквітчена у проліски, водила вона мене за руку на лани, на луки дальні, до верби старої, розщепленої громом весняним. Водицею з криниці степової щоранку напувала... Була я вільна і щаслива, та якось вдень, коли скінчилась злива, я на оттаві дудочку знайшла, обвітрену, стару, робітникову. Заграла я й почула дивну мову – то мова муки людської була...! Так вперше я відчула муку пісні, яка співцеві сну не принесе, яка його будитиме й вестиме і сіятиме слово молоде аж поки сам він хащами густими пробуджених від сну не поведе... І я тепер на шлях ступити мушу, я поспішаю... Я до них іду...

Учень:     Ти себе Українкою звала,-

                  І чи краще знайдемо ім’я

                  Той, що радістю в муках сіяла

                  Як Вітчизна, як пісня моя...

II. Слово вчителя

Так! Я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні!

Сторінка 1. Біографія Лесі Українки.

Учитель: Дорогі друзі! Запрошую вас у царство мудрого й красивого, правдивого і цінного, сильного і ласкавого, доброго і мужнього слова. Поезія – це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини. (Запалюють свічку.)

 Учень Хай палає свічка. Хай палає,

              Поєднає нас вона в цей час.

             Друзів голоси нехай лунають,

              Слово й музика нехай єднають нас.

 (Звучить музика.)

ІІІ. Повідомлення  теми і мети уроку

Сьогодні на уроці ми продовжимо знайомитися з творчістю Лесі Українки, поговоримо про її дитинство, родину, роль мами і тата в її вихованні.

Родина Косачів була незвичайною, адже дала Україні й світові кількох письменників. Мати Лесі — письменниця Олена Пчілка, з оповіданням якої («Сосонка») ви познайомилися в п'ятому класі. Літераторами, громадськими діячами, науковцями були дядько (брат матері) Михайло Драгоманов, брат Михайло Обачний (псевдоніми підбирала для своїх дітей мати, так Михайло Косач мав псевдонім Михайло Необачний, а Лариса – Леся Українка), його дружина.

Мати Лесі, Олена Пчілка, незважаючи на своє дворянське по­ходження, вважала, що її діти мають добре знати життя народу, його звичаї, традиції, любити свій рідний край. Тому вона возила їх у мальовничі місця України, спонукала дочок до оволодіння техні­кою народної вишивки, до запису слів і нот народних пісень.

Презентація випереджувальних завдань

Учнівські повідомлення

1-й учень

Дитинство Лесі Українки

За вікном зима. Ось у таку пору, 25 лютого 1871 року в Новограді-Волинському народилася Леся Українка (Лариса Петрівна Косач).Зростала в інтелігентній сім'ї, яка мала давні волелюбні традиції. Лесин дід по матері, Яків Драгоманов, був декабристом, а дядько, Михайло Драгоманов, - відомим публіцистом, істориком, громадським діячем. Мати - відома письменниця  Олена Пчілка. Батько - юрист, людина прогресивних поглядів. У сім'ї виховувалося шестеро дітей, яких єднала не тільки велика любов, а й дружба, спільні духовні інтереси. Родина Косачів приятелювала з Миколою Лисенком, Михайлом Старицьким. Таке оточення позитивно вплинуло на формування допитливої вольової натури Лесі, сприяло духовному збагаченню. Виростала Леся гордою, волелюбною. Леся змалку була незвичайною дитиною. Вона вигадувала такі ігри, від яких ходором ходив увесь дім. У 4 роки вона вже зовсім вправно читала. Була від природи дуже музикальна, любила співати й танцювати, швидко освоїла фортепіано. Дуже любила бувати на ярмарках, святах. Взимку на Водохреща Леся промочила ноги і застудилася. Скоро по тому у неї почала боліти права нога, потім рука, і вона часто гірко плакала від болю.

2-й учень

Батьки Лесі Українки

Деякі твори Лесі Українки ми вивчали в молодших класах: «Мамо, іде вже зима». «Біда навчить», «Казка про Оха-чародія». У них, як ви пам'ятаєте, поетеса розкриває неповторний світ дитинства, його величні образи Батька і Матері, Родини і Роду. Берегинею роду Косачів-Драгоманових була мати, яка продовжила себе в дітях: Ользі (сестрі Лесі Українки) та братові Михайлові. Ольга Петрівна Драгоманова, відома в літературі під псевдонімом Олена Пчілка, походила зі славного козацького роду Драгоманових. У її сім'ї любили українські пісні, казки, обряди та народні звичаї. Батько Лесі - Петро Антонович Косач - відомий юрист того часу.«...Його рішення селянських справ були здебільшого на користь селян, а не противної сторони»,- згадувала дочка Ольга Косач-Кривинюк. Ольга Петрівна і Петро Антонович багато уваги приділяли вихованню й освіті дітей, розвивали в них зацікавленість літературою і мистецтвом, бажання вивчати мови. Велику роль у формуванні їхнього світогляду відігравали книжки з багатої домашньої бібліотеки Драгоманових. У сім'ї Косачів полюбляли творчість Кобзаря і часто влаштовували шевченківські    вечори, на яких діти залюбки приймали участь у вікторинах, що їх вигадувала мама. Ольга Петрівна сама добирала літературу для своїх дітей,писала вірші, займалася перекладами дитячих творів іноземних авторів. Як талановитий педагог, вона виробила свою систему навчання дітей.

3-й учень

Брати та сестри

Сім’я Косачів мала шестеро дітей - двох синів та чотири дочки: Михайло, Лариса, Ольга, Оксана, Микола та Ісидора. По-різному, здебільшого трагічно склалася їхня доля , але кожен залишив добру славу в історичній пам’яті свого народу. У сім'ї Леся особливо товаришувала зі старшим братом Михайлом та молодшою сестрою Олею. Вони все життя залишалися її найближчими друзями та порадниками. «Разом бавилися, разом читали, разом вчилися, разом розважалися...»

4-й учень

Лесині таланти

Серед інших дітей Леся виділялася здібностями і старанністю. Була слухняною дитиною, розумницею і чепурушкою. А ще дуже любила співати й танцювати. У п'ять років майбутня поетеса вже вміла писати і читати, а у дев'ять написала свій перший вірш -«Надія», присвячений тітці «Елі», котра була заслана у Сибір за політичні погляди.

                                          Надія                                                        

 Ні долі, ні волі у мене нема,

 Зосталася тільки надія одна:

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

Поглянути ще раз на рідну країну,

Поглянути ще раз на синій Дніпро, –

Там жити чи вмерти, мені все одно;

Поглянути ще раз на степ, могилки,

Востаннє згадати палкії гадки…

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна.

[Луцьк, 1880]

Дитячі роки поетеси минали на Поліссі в краю предковічних соснових борів, таємничих лісових озер, росистих лук. Одного разу Леся втекла вночі в ліс і, перемагаючи страх, шукала Мавку. Повірила в неї відразу,як тільки дізналась від матері про цю лісову істоту. Леся не уявляла свого життя без пісні і музики. У неділю, під вечір,недалеко від садиби Косачів збиралися дівчата, співали. Вона непомітно сідала збоку і тоненьким, чистим голосом підтягувала журливі дівочі пісні про кохання. Дівчинка була здібною до музики, старанно вчилася грати на фортепіано. Відчувала в собі покликання музиканта. Та трапилося нещастя. Коли дівчинці було дванадцять років  , узимку , під час Водохреща , дівчинка провалилася, захворіла на туберкульоз, що вразив спочатку руку, потім ногу , а ще спалахнув у легенях і нирках. Так почалося « тридцятилітня війна2 Лесі з недугою, яка затьмарила їй життя. У листі до свого дядька Михайла Драгоманова вона писала:

Учениця (Леся ) «Мені часом здається, що з мене вийшов би далеко кращий музика, ніж поет, та тільки біда, що «натура утяла мені кепський жарт».

 4-й учень. Цей «жарт» - початок туберкульозу кісток, з яким вона буде боротися все своє життя.

                                                До мого фортепіано

                                                    Елегія

                                         

 Мій давній друже! мушу я з тобою

Розстатися надовго… Жаль мені!

 З тобою звикла я ділитися журбою,

Вповідувать думки веселі і сумні.

 То ж при тобі, мій друже давній, вірний,

 Пройшло життя дитячеє моє.

 Як сяду при тобі я в час вечірній,

Багато спогадів тоді встає!

 Коли я смуток свій на струни клала,

 З’являлась ціла зграя красних мрій,

 Веселкою моя надія грала,

 Далеко линув думок легкий рій.

 Розстаємось надовго ми з тобою!

 Зостанешся ти в самоті німій,

 А я не матиму де дітися з журбою…

 Прощай же, давній, любий друже мій!

                          [15 березня 1890 p.]

5-й учень

Навчання. Хвороба.

Леся жодного дня не сиділа за шкільною партою, не відповідала біля дошки, не бігала з ровесниками гучними коридорами. Вчителями її були батько і мати, книги і життя. Лесина мама . як щира українська патріотка , негативно ставилася до казенної , до того ж російськомовної шкільної науки.

Учениця (Леся)  «Жодних шкіл не покінчила і взагалі систематично вчилась тільки до 14 років, а потім пішла «на власний хліб», себто вчилась тільки того, що мені подобалось, а читала все, що запорву, без жодної заборони. Правда коректив був в особі моєї матері та в листах дядька Драгоманова, якого вважаю своїм учителем, бо дуже багато завдячую йому в моїх поглядах на науку, релігію, громадське життя».

5-й учень

Йшов час, жорстокий час по відношенню до неї. Вона змушена відмовитися від гри на фортепіано, від малювання. Від хвороби її відволікали  хвилини поетичного натхнення, книги і природа. Коли дівчинці було 13 років, у неї назбиралося вже кілька віршів, і мати, порадившись із дочкою, добирає їй псевдонім Українка. Відтоді і пішли по всьому світу прекрасні поезії, підписані цим гордим, ніжним і красивим ім'ям - Леся Українка. Чому Українка? Та тому, що це було своєрі дним викликом існуючим порядкам, утвердженням права на функціонування рідної мови. Олена Пчілка зважилась опублікувати  перші дитячі вірші доньки -  «Конвалія» , «Сафо». У чотирнадцять років вона із братом Михайлом видала переклад «Вечорів на хуторі біля Диканьки» Миколи Гоголя українською мовою. А для своєї молодшої сестрички Леся написала підручник з історії стародавнього світу.

Конвалія                                                 

 Росла в гаю конвалія

 Під дубом високим,

 Захищалась від негоди

Під віттям широким.

 Та недовго навтішалась

Конвалія біла, –

І їй рука чоловіча

 Віку вкоротила.

 Ой понесли конвалію

У високу залу,

Понесла її з собою

Панночка до балу.

Ой на балі веселая

Музиченька грає,

Конвалії та музика

 Бідне серце крає.

 То ж панночка в веселому

 Вальсі закрутилась,

 А в конвалії головка

 Пов’яла, схилилась.

Промовила конвалія:

«Прощай, гаю милий!

І ти, дубе мій високий,

 Друже мій єдиний!»

 Та й замовкла. Байдужою

Панночка рукою

Тую квіточку зів’ялу

 Кинула додолу.

Може, й тобі, моя панно,

 Колись доведеться

 Згадать тую конвалію,

 Як щастя минеться.

 Недовго й ти, моя панно,

 Будеш утішатись

 Та по балах у веселих

 Таночках звиватись.

 Може, колись оцей милий,

Що так любить дуже,

 Тебе, квіточку зів’ялу,

 Залишить байдуже!..

[Волинь, 30.10.1884]

                                                       

                                                         Сафо

 Над хвилями моря, на скелі,

Хороша дівчина сидить,

В лавровім вінку вона сяє,

Співецькую ліру держить.

 До пісні своєї сумної

На лірі вона приграє.

І з піснею тою у серці  Велика їй туга встає.

 В тій пісні згадала і славу

Величну свою, красний світ,

 Лукавих людей, і кохання,

 І зраду, печаль своїх літ,

 Надії і розпач… Дівчина

Зірвала лавровий вінець

І в хвилях шумливого моря

Знайшла своїй пісні кінець.

                                                                            [с. Колодяжне, 1884, 3 листопада]

Учитель.   Це був перший голос поетеси, часом ще негучний і несміливий. Проте Леся Українка виходила на обраний шлях з великими мріями і надіями.

6-й учень. Скоро по тому у неї почала боліти права нога, та так, що вона гірко плакала від болю. У листі до бабусі Леся пише.

Учениця (Леся): «Я ніколи не буваю здорова, бо завше рука болить. Перш я мазала руку йодом і мочила в солоній воді.  Але від йоду дуже шкіра злазить, то я тепер не мажу. Я дуже слаба, але ходила на Шевченкові роковини і там читала вірші».

Учитель. Поезія, музика, театр – світ захоплень Лесі Українки.

7-й учень

Початок творчості

На шлях я вийшла ранньою весною

І тихий спів несмілий заспівала,

А хто стрічався на шляху зо мною,

Того я щирим серденьком вітала:

«Самій недовго збитися з путі,

Та трудно з неї збитися у гурті»…

 Коли я погляд свій на небо зводжу, –

Нових зірок на йому не шукаю,

Я там братерство, рівність, волю гожу

Крізь чорні хмари вглядіти бажаю, –

 Тих три величні золоті зорі,

Що людям сяють безліч літ вгорі…

Чи тільки терни на шляху знайду,

Чи стріну, може, де і квіт барвистий?

Чи до мети я певної дійду,

Чи без пори скінчу свій шлях тернистий, –

Бажаю так скінчити я свій шлях,

 Як починала: з співом на устах!

7-й учень.

Оптимізмом віє від її поезії, жагою до життя. Тоді Леся була ще не певна, що своїм словом зробить подвиг незрівнянно вищий, ніж могла б досягти практичною діяльністю. Лесина хвороба - туберкульоз кісток - прогресувала. Лікарі порадили поїхати на лікування до моря. Одеса, Крим, Чорне Море... Коли поетеса побачила море вперше, була приголомшена таким видовищем. Тут народився цикл ліричних віршів «Подорож до моря».

8-й учень

Леся Українка та Україна

Але де б не була поетеса, завжди тужила за рідним краєм, у думках її зринав образ України.

Учень.       До тебе, Україно, наша бездольна мати,

                    Струна моя перша озветься,

                     І буде струна урочисто і тихо лунати,

                      І пісня від серця поллється.

Не дивлячись на тяжку долю (витримала кілька операцій, доводилося ходити в гіпсі, зі спеціальним апаратом, на милицях, що завдавало нестерпних мук), Леся прагнула активної участі у громадському житті. Проявляла інтерес до різних галузей знань, знала багато мов, робила численні переклади. Великою пристрастю віяло від її поезій.

Гетьте, думи, ви хмари осінні!

Тож тепера весна золота!

Чи то так у жалю, в голосінні

Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть, думи сумні!

8-й учень.

Травень 1913 року. Леся Українка, повертаючись з Каїра додому на Кавказ, заїжджає на кілька днів до Києва. Це вже була зовсім хвора жінка. Вона майже увесь час лежала, але  все ще знаходила в собі сили навіть жартувати…

            А за кілька місяців Лесі вже не стало. 19 липня 1913 року зупинилося серце Лесі Українки.    Любов до літературної творчості Леся Українка пронесла  через усе життя. Але залишилася її спадщина, її твори, в яких вона продовжує жити.

Учитель.

Людина живе і мріє. З кожним роком життя наші мрії змінюються. Зараз ви мрієте про те, як виростете, станете дорослими, закінчите школу. Батьки ваші мріють про хороше майбутнє для своїх дітей. Людина мріє –значить живе. Спогади про Лесю засвідчують, що в дитинстві вона була мрійливою дівчинкою. Справді, адже в Колодяжному бігала в місячну ніч одна-однісінька в ліс, щоб побачити Мавку. А бавлячись серед руїн Луцького замку, уявляла себе мужньою Жанною Д’Арк, а своїх товаришів – відважними лицарями.

Другу поетичну збірку Леся Українка назвала «Думи і мрії». Які мрії були у Лесі Українки? Чи відрізнялися вони чимось від мрій сучасних людей? Про це ми дізнаємося  з поезії Лесі Українки, яка так і називається - «Мрії».

Слово вчителя.

Ви, мабуть, вже втомилися. Отже, фізкультхвилинка.

       

      Ми з- за парт мерщій встаєм,

 Лінькам волі не даєм,

 Руки вгору, руки вниз,

 На сусіда подивись.

Руки вгору, руки вбоки

І зроби чотири кроки.

Птахи наші прилетіли,

Ми за парти тихо сіли.

Робота з текстом поезії «Мрії»

Виразне читання поезії вчителем напам’ять

Читання поезії учнями ланцюжком

Словникова робота

Стяг – полотнище одного або кількох кольорів.

Вежа – висока і вузька, переважно з каменю, архітектурна споруда, що будується окремо або становить частину будівлі.

Лицар – 1) Самовідданий захисник когось або чого-небудь. 2) Вихований, витончено чемний чоловік.

Готика – художній стиль, що панував у мистецтві країн Західної Європи у XII- XV ст. і знайшов найбільш яскраве відображення в архітектурі. Характерними рисами цього стилю є стрілчасті склепіння споруд, що підкреслювало їх висоту, декоративне оформлення різьбленням стін та прикрашення їх скульптурами; використання на вікнах вітражів.

Робота в парах. Виразне читання

Б е с і д а

 * Чи сподобався вам вірш?

* Що вас зворушило або вразило?

 * Чи розумієте ви ліричну героїню, її душевний стан, мрії, наміри?

 * Які люди її приваблювали? Чим саме?

  *Намалюйте словами, що ви уявляєте, читаючи поезію.

*Чим же полонила поетеса душу читача? Чому її твори читають дорослі і малі? Відповідь на це питання ви знайдете, коли ознайомитеся з її творами.

*А  ми продовжуємо нашу роботу. Прошу прослухати  вірш  «Як дитиною, бувало…».

Прослуховування вірша Лесі Українки «Як дитиною, бувало...»

Обмін враженнями про прочитане.

Словникова робота.

Епіграма  —   невеличкий вірш, що висміює якусь особу.

особи або негативного суспільного явища

Евристична бесіда.

—На скільки умовних частин можна поділити вірш? (На дві.)

—Які риси характеру ліричної героїні виявляються у першій частині вірша? (Гордість, стійкість, витривалість, терплячість.)

—Які зміни відбуваються з ліричною героїнею вірша у другій частині? (Вона забуває давню гордість, боїться когось образити смі­хом, насмішкою, схильна до прощення, тому плаче, щоб не сміяти­ся над людськими вадами.)

—   Як ви вважаєте, яка тема цієї поезії? (болючі переживання поетеси з приводу власного здоров’я; намагання   героїні боротися через силу з хворобою.)

—   Яка основна думка поезії? (Тільки сильна духом людина здатна подолати будь – які труднощі.)

Ø Для виразності поезії важливе значення мають художні засоби.

        - Які ви знаєте художні засоби?

        - Що таке епітет?

        - Що таке метафора?

        Звірте свої відповіді з визначенням, які подано у словнику.

 *Характеристика образу героїні поезії «Як дитиною, бувало…»(Лірична героїня стримана, терпляча, витривала, стійка, горда, схильна до всепрощення, здатна забути про гордість, щоб не сміятись над людськими вадами, не образити когось.)

 *Вибіркове читання

*Прочитайте дві останні строфи і скажіть:

*Про кого в них розповідається? (Розповідається про вже дорослу людину)

*Як тепер говорить лірична героїня про себе? («… забувши давню гордість, Плачу я, щоб не сміятись.»)

*Що змінилось? Чому так говорить Леся Українка? (Життя дорослої людини, її проблеми відрізняються від дитячих. Тому треба вміти стримувати емоції, застерігати себе від необдуманого вчинку, необережного слова. Лірична героїня, стримуючи гордість, плаче, щоб не сміятись.)

Аналіз  художніх  засобів  твору. Визначте, до яких художніх засобів належать подані слова і впишіть до відповідної колонки.

         Злий жарт; «біль доходив», епіграма гостра, злобна; «зірватись має…епіграма».

Епітети	Метафори
Злий жарт	«біль доходив»
Епіграма гостра, злобна	«зірватись має…епіграма»

— Знайдіть у вірші антонімічні вирази, з'ясуйте їхню роль у творі. («Щоб не плакать, я сміялась; плачу я, щоб не сміятись». Вони служать для протиставлення думок, вказують на зміну по­глядів героїні.

Ø Ось ми і проаналізували поезію Лесі Українки «Як дитиною, бувало…».

—   А які життєві уроки можна взяти з вірша Лесі Українки? (Тільки сильна духом людина здатна подолати будь – які труднощі.)

Прослуховування пісні на слова Лесі Українки «Як дитиною бувало…»

Кросворд

1. Невеликий ліричний твір, що співається. (Пісня)

2. Як називається особа, що написала твір? (Автор)

3. Яка найважливіша складова твору, за допомогою якої розкривається зміст? (Образ)

4. Як називаються літературні твори, написані розмовною мовою? (Проза)

5. Почуття особливого піднесення. (Пафос)

6. Основний жанр літератури, призначений для сцени. (Драма)

1			с
2			т
3			р
4			о
5			ф
6			а

– Що таке строфа? (Група віршованих рядків, об'єднаних за змістом,

розміром, певним римуванням та інтонацією).

– Які існують строфи? (Є строфи – двовірші (дистих), тривірші

(терцина), чотиривірші (катрени) та ін..)

ІV. Узагальнення вивченого матеріалу

                                         Гра «Так» – «Ні»

1) Леся Українка – це псевдонім Л.П.Косач. (Так)

2) Уроки гри на фортепіано Леся брала в дружини М.Лисенка. (Так)

3) Леся в дитинстві не дружила з ровесниками. (Ні)

4) Леся навчалася в Київському університеті. (Ні)

5) Перша збірка називалася «На крилах пісень». (Так)

6) Леся Українка писала лише вірші. (Ні)

7) Родина М.Старицького не бувала у Косачів і не була з ними знайома. (Ні)

8) І.Франко був другом родини Косачів. (Так)

9) Поетеса ніколи не бувала в Єгипті. (Ні)

10) Лариса Петрівна лікувалася в Косівщині на Сумщині. (Так)

11) Леся Українка не перекладала твори з європейської літератури українською мовою. (Ні)

12) Поховано письменницю в Грузії. (Ні)

                       Взаємоперевірка (в парах).

Прослуховування пісні на слова Лесі Українки «Як дитиною бувало…»

V. Рефлексія. Підсумок уроку

Після цього уроку я зрозумів…

Найбільше мене вразило на уроці…

Я хочу більше дізнатися…

VI. Оцінювання. Аргументація оцінок

VII. Домашнє завдання

Розповісти членам своєї сім’ї про Лесю Українку. Намалювати ілюстрацію до поезії.