Література рідного краю (позакласний захід).

Тема. Література рідного краю (позакласний захід).

 Мета. Використовуючи місцевий краєзнавчий матеріал, формувати цілісну орієнтацію у дітей, розширювати та поглиблювати знання учнів про рідне місто, поетів- земляків . Формувати вміння висловлювати свою думку, враження почутих творів ; сприяти вихованню любові до рідного краю, шанобливого ставлення до традицій школи , сім'ї ; удосконалювати вміння виразного читання , мовлення школярів.

 Обладнання. Виставка творів , фото поетів - земляків , фонозаписи  пісень

   Б. М.Родини

Вислови з тлумачного словника моральності.

                                          

                                                Епіграф

                           Поезія - це завжди не повторність

                           Якийсь безсмертний дотик до душі.

                                                       Ліна Костенко

1.Вступне слово.

  Діти ,  ми будемо говорити з вами про рідну землю, про наше місто, найдорожчу школу, найрідніших у світі людей - батька , матір. Тобто , додамо ще краплини до того океану , що зветься вихованість який має вплинути на ваш загальний розвиток , допоможе в якійсь мірі розібратися з тим , як жити на цій землі.

  Поговоримо про таку цінну річ , як патріотизм , адже нам так необхідно , щоб ви були патріотами , патріотами в душі , а не на словах.    

        Зверніть свою увагу , на ці слова ( запис на дошці)

            Хай панують правда і довіра,

            Хай кожне слово, промовлене в школі ,

            Дає плід, а не залишається пустоцвітом.

    Ці слова великого педагога Василя О. Сухомлинського будуть нам тим дороговказом, що веде нас по цій прекрасній землі , що зветься Кагарличчина.

 Звучит пісня на слова П.Малєєва музика Б.Родини « Кагарлицький марш»

І. Оголошення теми, мети, завдань заходу.

  1.Велич кожного краю- в людях, які тут живуть. І особливо в тих людях,які своїми справами внесли посильний вклад у розвиток науки, культури, прізвища яких стали відомими широким верствам населення.Славиться Кагарличчини відомими земляками, адже на її землях народилися і почали свою творчу діяльність Олексій Булига ( с.Великі Пріцьки),Борис Рогоза (Стави), Денис Руденко (Стави),Олесь Бердник (Кагарлик), Лілія Сушко (Кагарлик), Ліна Костенко (Ржищів). Кагарличчина вважає своїм земляком і відомого письменника Валентина Пікуля, рідні і близькі якого і сьогодні живуть у Кагарлику. Сьогодні прославляють наш край, люди з якими ми познайомимося на цьому заході.

2. Учениця читає вірш Миколи  Володимировича  Семенюка

                                  Вірш «Мій Кагарлик»

               На зеленій планеті рідна крапка іскриться,

               Лиш до неї на карті погляд линути звик:

               Придніпровського краю хліборобська столиця -

               Урожайний і щедрий на добро Кагарлик.

                       Задивились на Росаву, як у дзеркало , верби,

                       Тягнуть вудки рибалки  з-під небесних шатер…                           

                        Мабуть , Гоголь би глянув - і від щастя завмер би.

                       І створив би безсмертний , геніальний  шедевр.

                Теплий затінок вулиць, щедрий колос у полі -

                Все тут стало для мене найріднішим повік .

                Спокій парку й дитяче щебетання у школі -

                Назавжди в моїм серці і в душі Кагарлик.

                          Тут нема хмарочосів і бундучності замків,

                          А за те тут найкраща світанкова пора:

                          Золотий усміх сонця в тихім плесі Расавки

                          І найменшої внучки дідугана Дніпра.

                  Ярмаркове розділля і кав'ярні затишні,

                  Тут найкращі дівчата, славні хлопці - орли .

                   І у пору зимову, і коли цвітуть вишні, -

                  Ти завжди неповторний , чарівний Кагарлик.

                      Ти від рук працьовитих кожен день молодієш

                       Хоч і старший від древніх знаменитих столиць.

                       Десь - колись літописці карбували події,

                       Не мине в поколіннях неминущість традицій:

                 Несуть квіти загиблим ветеран і малюк ...

                 Хай же зводяться храми, половіє пшениця!

                 Я тебе щирим серцем , рідне місто , люблю.

Вчитель. На  нашій  виставці літератури є також його збірка поезії  Миколи Семенюка  під назвою  «Відлік часу».

        Окрасою нашого міста є люди. Кагарлик багатий талантами. Саме з такими талановитими людьми ми з вами поспілкуємося та ближче познайомимось з їхньою творчістю.

 Талант – уміння людини працею розвинути в собі видатні здібності, надані природою.

  Таким талановитим педагогом , керівником , творчою особистістю ми називаємо нашого шановного директора Ірину Володимирівну, адже вона також пише вірші.

3. Учениця читає вірш «Ода школі»

                                        Ода школі

Як люблю я тебе , Україно моя солов’їна!

Тут – родина моя, тут мій дім , де чекають мене.

Але отчая хата-домівка моя не єдина,

І я вірю і знаю, що скільки років не мине:

Я у школі знайду материнську підтримку,

В школі вірнії друзі завжди зрозуміють мене,

Добрий вчитель мене вбереже від негідного вчинку,

І навчить і порадить , і нудьгу і журбу віджене.

Час жорстокий нас «учить» забути колишні святині ,

І газетним рядком б'є по тому , в що вірили ми.

Та моя Україна, батько й мати- єдині,

І єдина та школа , куди ми прийшли восени.

Рідний мій Кагарлик, це тебе величають піснями,

Ти знав голод, знущання над красою землі і води,

Та спасибі тобі, що за парком в затишному місці

Той будинок стоїть , де відчинено двері завжди.

4. Звучить запис пісні «Моя земля» на слова Бориса Миколайовича Родини.

5.Доповідь учениці.

Родина Борис Миколайович - відмінник освіти, композитор – аматор, керівник районного Центру дитячої творчості , автор збірок пісень «Кагарлицької співанки», «Весна душі», «Косаківські  лелеки» -  А ще він написав музику на слова Н. М. Вегери- Предченко до творів, що стали досить відомими. Це гімн нашої школи та гімн Кагарлика.

                                   ГІМН ШКОЛИ

       Музика Б.Родини,слова Н.Вегери-Предченко   
  1.Неписьменності злісні окови                                                                                       Українців гнобили віки.                                               

Добре знала це Ольга Черткова                                                                                                 Храм заклавши з легкої руки.                                                                                          Крізь віки він проніс свою славу,                                                                                    Тут навчали ще наших дідів.                                                                                          І цим парком в ранкових загравах                                                                                  В давнину навіть Гоголь ходив. 

Приспів:

Кагарлицька свята берегине,

Це тобі ці найкращі слова.

Ти для мене,мов мати єдина,

Рідна школо моя номер два.

 2.Не дано нам забути ніколи

Сорок перший страшний,грозовий.

Перший випуск свій,зранена школо,

Повела із-за парти у бій.

І тебе не минули тривоги,

Ти палала у бурі вогнів.

Та не всі тоді в день Перемоги

Повернулись додому з боїв.

 3.Ти з руїн піднялась потихеньку,

Славна й дружна у тебе сім’я.

У цих стінах навчався Дашенко

І тобі він залишив ім’я.

На поріг твій я знову і знову

Повертатимусь з дальніх країв.

Мов школярик у пору ранкову,

Принесу тобі мрії свої.

6 .Слово вчителя

Кожен  із  нас  сам  карбує  ціну  своєї   особистості . Людина буває велика , або мала в залежності від власної волі .

                                                         С. Смагле

Особистість – конкретна людина з погляду її культури , особливістю характеру чи  поведінки. Такою  особистістю  у нашому  місті  є  Людмила  Іванівна Добровольська.  

      Журналіст , головний редактор телерадіокомпанії «ТБ-Кагарлик» , Член Національної спілки журналістів України, автор збірок «Сонячний годинник»,  «Паралелі» , «Зустріч» .

 7.Учень читає вірш

                      «Слово до мами »

               Як найдорожчий спогад – знов

               Я бачу теплі руки мами.

               ЇЇ турбота і любов

               В світах далеких завжди з нами .

               Невтомні руки матерів!

               Творили ви і щастя, й долю.

                Своїх дітей. І до зорі

                Не спали від тривог , від болю.

                Мені  б  знайти такі слова,

                Для найрідніших рук у світі,

                Щоб грала в них любов жива,

                Щоб серце мамине зігріти,

                Щоб усмішка ясніла знов,

                Як сонце на обличчі мами.

                ЇЇ ж бо ласка і любов

                В світах далеких завжди знами.

8. Учениця читає вірш

                     «Дорога додому»

  Я виберу одну з усіх доріг – 
 Сумних , веселих , розмаїтих,-

Ту, що веде на батьківський поріг,

 В дім , маминим теплом зігрітий.

Я у знайомі двері подзвоню,

Почую кроки у передпокої.                                                                                                Так рідко бачу матінку свою,                                                                                    Вже й погляд її мічений журбою.

  Ні слова дорікання на вуста 
  І років сивий слід на скронях.

   Тримаєш хліб в натруджених руках ,

 І весь мій світ в твоїх долонях.                                                                                        Я голову схилю  немолоду,                                                                                              Прости за всі турботи , ненько.                                                                                      Такого більш ніде я не знайду                                                                                        Ласкавого і щирого серденька.                                                                                                          
  9. Учень читає вірш                     

                              "Поки б'ється серце"

Цвіте садок, що з батьком ми садили.

                 І мамині тюльпани на порі.

                 Пурпурні голови до сонця нахилили,

                 Але ніхто не жде мене в моїм дворі

 Тут , як колись в дитинстві, все буває

                  Та порожнеча в душу заповза.

                  Сусідки мене звичайно привітають,

                  А по щоці - доріжкою сльоза .

  Батьківський дім,  причал осиротілий

                  Фотопортрети на стіні , як за життя .

                  Скільком із нас відоме запізніле

                  Невідворотне, щемне каяття,

Що твоїм рідним, найдорожчим в світі

                   Ти , може, ласки не додав , свого тепла...

                   Цвіте садок веселками умитий ,

                   А їх дорога в вічність пролягла.

Скажіть слова любові милосердя,

                   Коли ще б'ється мами й тата серце.   

  Я думаю , що  коментарі  до  цих  поезій  зайві. А їх  рядки  допомагають нам розуміти, як же треба ставитись до найрідніших для кожного із нас – батька чи мами.

 Слово вчителя.  Варто згадати  ще  одну  талановиту  поетесу Галину   Ясюк.

(Фото на дошці та збірка віршів )

 Біографія Галини Дем’янівни  Ясюк.

Народилася  вона в  1933році в місті  Хабаровську , але  Черкащина є її рідним куточком, бо там народилися і проживали  її батьки .

   Рано  пізнала  сирітство ,  украдене  дитинство  та  юність. Доля  закинула  в

 с. Стайки Кагарлицького району, де разом з чоловіком працювали і виховували трьох дітей. Пізніше закінчила вечірню школу, потім Київський технікум. Все життя прислухалася до тихого голосу землі, до шелесту трав, до вишитого рушника.

    Безцінне  багатство її творчої палітри – барвисті кольори людської душі, які увібрало в себе її поетичне слово. Його Галина Дем’янівна несе до людських сердець у своїх віршах, переливаючи з чутливого серця в щемку поезію.   

    Давайте разом , послухаємо  кілька віршів .     

10. Учень читає поезію               

                       «Куточок рідної землі»

 Куточок рідної землі…

               Чи є на світі що миліше?

               Там завжди зорі голубі

               І сонце світить там ясніше.

 Куточок рідної землі

               Здається цвітом мені пишним.

               Там завжди трави запашні

               І пахне хлібом там пшеничним.

  Куточок рідної землі …

               Для мене він, як спів пташиний .

               Там я ітиму по ріллі ,

               Зірвавши квітку на долині.

Куточок рідної землі,

               Люблю тебе до болю, муки,

               Там чую матінки пісні,

                В думках цілую її руки.

11. Учень читає поезію               

              «Ми раз живемо на землі»

 Ми раз на землі живемо .

                Життя є єдине , прекрасне.

                Радіймо і сіймо добро,

                Щоб щастя цвіло рясно-рясно.

Недоспаних довгих ночей

                Собі не кладімо на віки

                І щоб не пекли нам очей

                Ті сльози , що біллю проникли.

Щоб совість так чиста була,

                Як сонця промінчик ранковий,

                І щоб не гула голова

                За вчинки якісь випадкові.

 Послухаймо серце своє ,

                Що скаже воно своїм стуком :

                Чи тихо сльозинку проллє,

                Чи стане глухим , тупим звуком.

  Не бійтесь «Пробачте» сказать,

                Чия б не була це провина.

                Не бійтеся руку подать

                В тяжку чи у добру годину.

Успіх – позитивний наслідок роботи або значні досягнення , успіх у чомусь.

 Я хочу додати --  це великий успіх в тому, що є такі книги , якими можна насолоджуватись читаючи  прекрасні твори.

Слово вчителя.

Хочеться мені згадати про  Василя Степановича Співака.

Творчість Василя Степановича - то не прагнення вирізнити себе з поміж інших, а лише бажання відчути голос власної душі у вирі звуків рідної природи,доторкнутись диво словом до сердець людей , на хвилину звільнивши їх від суттєвих пут, нагадати їм , що кохання –це безцінний дар від Бога, який робить людину вищою і чистішою.

 Народився Василь співак в мальовничому селі  Телешівка  Рокитнянського району . Там пройшло його дитинство, там пізнав перші радощі й розчарування юної пори. Там написав свій перший вірш. Звідти і пішов на військову службу.

Після армії працював за різними професіями - піонервожатим, водієм, трактористом. Та відчував у собі силу і прагнення робити щось більше. Тож у 1980 році за направленням пішов працювати у Білоцерківський РВВС, потім перевівся до Кагарлицького РВВС.

 Разом з сім’єю проживав у Кагарлику. У травні 2015 року пішов у вічність.

Поезія - це мова душі, якою Василь Степанович спілкувався з навколишнім світом.

 12.Учень читає поезію

  «Мені наснилось»

Мені наснилась рідна сторона,

Стежки духмяні навесні у лузі,

В різноколірному килимі земля

І ті поля, що хлібом снять в окрузі.

Мені наснилась, як сльоза, роса,

В березовім гаю гроза заснула.

У вмитої верби сріблить коса

І блискавиці верби розітнули.

Гроза стихає і згасає день,

Ніч огортає все в німій покорі.

З-за гаю місяць молодий іде,

Немов чабан отару, пасти зорі.

Поринула земля у чистий сон,

Замовкло птаство- спочивати треба.

Весь світ поринів у нічний полон

Під тишу зоре місячного неба.

13. Учень читає поезію

«Вставай, Україно»

Розправ, Вкраїно, злежані хоругви,

По жовтій ниві вдар блакитними крильми,

Тризубом скинь з плечей чужу наругу,

А волю й правду зброєю візьми.

Розправ же крила, міцно стань на ноги,

Отак, як тебе вчив великий наш Кобзар.

Через літа й дніпровськії пороги,-

До вольної без розбрату і чвар.

Одне зерно-ніщо, а колос- нива.

Пелюстка в квітці, кожен цвіт на гілці- сад.

І ми всі разом-наша Україна,

В ній незалежність, мир, любов і лад.

Хай мак лиш нагадає колір крові,-

Рани твої , земля,- то зморшки матерів.

Нехай батьки не суплять більше брови,

Не війни споряджаючи синів.

Звучить пісня на слова В.Співака «Квіти зламані плачуть»

Слово вчителя.

Можна з упевненістю сказати, що ми ростимо гідну заміну, яка здатна прославити рідну Україну так, як прославляє у своєму вірші Микола Володимирович Семенюк.

  14. Учень читає поезію               

                 «Україно моя»

             Рідне нене моя, Україно Свята,

              Світле небо і тихії води!

              Синьо –жовте знамено на щоглу зліта-

               Символ віри, надії, свободи.

Хоч немало прийшлось перешкод перейти,

              Але ти її здолала завзято.

              І упевнено, твердо ішла до мети-

              Перемоги вже бачила свято.

Ти постала з віків мимо бур і гонінь ,

             Нездоланна ніким, всемогутня.

             І з тобою встає тих часів глибочінь.

             Вся історія та незабуття.  

  Став мій вільний народ будувати життя ,

            Підніматись космічно-крилато

            І упевнено йти в золоте майбуття

            До вершин сонцедайного щастя.

 І річок глибочінь , і морів широчінь,

            І степів неозорі простори

            Зберегла для майбутніх усіх поколінь,

            Пронесла ти крізь муки і гори.

    І за це, рідна нене , тебе я люблю,

            Пісню радості й щастя співаю.

            Гімн тобі, неповторна, щоденно творю,

            І навіки тебе прославляю.    

V.Підведення підсумків позакласного заходу.

  На сьогоднішньому занятті ми вчимось і виховуємось. У кожного із вас свій шлях , один не схожий на інший. І на цьому крутому шляху ви, діти, повинні знайти істину. А щоб легше було йти, покиньте погані звички, заздрість, гординю. Візьміть із собою традиції своєї родини, рідної школи. Шануйте цей заповіт, як хліб святий.

          Людина починається з любові.

          Шануйте і любіть слово.

           Любіть його в душі.

           Не сквернословте.

     Не можна, щоб  із вуст вилітали брудні слова і слова, Богом дані. Цікавтесь життям. І воно до вас повернеться сонцем. Будьте чисті, як квіти, як краплинка води, як Боже одкровення. На життєвій дорозі ви повинні навчитися мудрості, бо тільки мудрий  може дати розуму пораду.

                 Хай буде розум для добра

                 І доброта від Бога

                 І ще не пройдена дорога.

                 Творіть себе самі.

                 Виховуйте своє я .

                 Будьте достойні своїх батьків.

                 Яке величне слово Людина!

                 То ж будьте завжди гідними          

                  Цього високого звання.

Діти, завжди оцінюйте свої вчинки і живіть так , як вам велить ваша совість, як навчають вас батьки, вчителі, ось такі талановиті люди, що живуть із нами в нашому рідному місті .

      Оцінюйте свої дії:

-    Як людина ;

-    як член сім’ї;

-    як учень школи;                                      

-    як мешканець міста;

-    як громадянин України;

-    як житель планети.

  І тоді все у вас  буде добре.

Звучить пісня на слова Н.Вегери-Предченко музика Б.Родини «Пісня про  Кагарлик»