Класифікація речень. Онлайн-курс з підготовки до ЗНО "Лайфхаки з українс...

Вечорниці на Андрія

Кожна нація, кожен народ має свої звичаї, що утверджувалися протягом багатьох століть й освячені віками. У всіх народів світу існує своє повір’я, що той, хто забув звичаї своїх предків, карається людьми і Богом.                                                             3 давніх-давен славилася Україна таким звичаєм, як ворожіння у ніч на Андрія.  13 грудня - одне з великих та улюблених свят - день св. Андрія Первозванного або, як у народі називають, свято Калити. Ця давня традиція - прекрасний витвір людської фантазії.  Тож, у  Кагарлицькій ЗОШ І-ІІІст.№2 ім.В.П. Дашенка  відбулися Андріївські вечорниці. Святкове дійство за народними традиціями підготували учні 8,11 класів разом з учителем української мови та літератури Капішон В.П.  Глядачі – учні школи, учителі, батьки –мали змогу поринути в атмосферу вечорниць. Свято було насичене народними піснями, іграми, жартами, різноманітними ворожіннями, і, звичайно, кусанням калити.
Завершальним етапом вечорниць було пригощання усіх учасників калитою, смачними домашніми українськими варениками та пирогами.                                                                                                                                   Усе пройшло добре, гості були задоволені. А веселий настрій та позитив, отримані на вечорницях, залишаться надовго.                                               

Вечорниці на Андрія

Андрію, Андрію, конопельки сію Українська світлиця прикрашена вишитими рушниками, домотканими килимами, іконою з рушником. Дівчата й хлопці одягнені в український національний одяг. Учитель. Добрий день дорогі друзі. Ми раді вітати Вас в нашій господі. Наближається одне із зимових свят, Андрія Первозванного, або в народі кажуть Андрія. Воно улюблене серед молоді. Це свято відзначають 13 грудня. В цей день молодь збиралася на вечорниці,щоб повеселитись ,потанцювати, співати, а дівчата пов'язати, повишивати ,а ще поворожити на свою долю. Тож сьогодні я хочу , щоб ожили перед нами вечорниці в ніч на Андрія.Отже,пропонуємо Вам побувати на наших вечорницях, які підготували учні 7 класу, (зал прикрашений у стилі української хати, хазяйка застеляє стіл і говорить.) Донька. Українські вечорниці починаємо в цей час! Хай веселий сміх іскриться в серці кожного із нас! Хай дзвінке вкраїнське слово пружно рветься в небеса! Наша пісня пречудова хай ніколи не згаса! Обійдіть весь світ безмежний, і скажіть, в якій країні Так зберігся скарб пісенний, як у нас на Україні!- Просимо всіх на наше свято, Превелике, пребагате, Від зірниці, до зірниці Хай лунають вечорниці. Гей, на наших вечорницях Хто сумний - розвеселиться! Співи, танці, небилиці – Гарні будуть вечорниці! (В господі порається господиня. Чується стукіт) Господиня. Доброго вечора, шановні добродії! Рада вітати у своїй оселі. Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає! Коли ще ми дівували, то як зачуєш вечорниці, біжиш, аж тини тріщать, а тепер… Он скоро треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ні, що не кажіть, а світ перемінився…Куди все поділося? Дочка (вишиває). Мамо! Мамо! Не кажіть такого. Прислухайтеся, чуєте: он уже дівчата йдуть… Зараз буде весело нам усім! 1. Пісня «В саду гуляла». Чутно сміх, стук у двері. Господиня схоплюється з місця, запрошує дівчат у хату. Господиня. Прошу! Прошу! Заходьте будь ласка! Заходять дівчата. Усі одягнені у святкове українське вбрання, несуть миски з пампушками, млинчиками, яблуками, вергунами, горіхами. 1 дівчина (кланяється господині). Добрий вечір у вашій хаті!Уклін господині ! Ой веселі вечорниці в нас на Україні, Добрий вечір, господине, славна молодице. Чули, що в оцій хатині будуть вечорниці Господиня. Добрий вечір! Добрий вечір, любі гості! Щиро просимо у хату, і привітну, і багату. . Від зірниці до зірниці хай лунають вечорниці! Милі гості, просим сісти, Вареники будем їсти. Вареники непогані, Вареники у сметані. В кожній хаті в Україні Вареники варять нині. Це вареники знаменні, Як їх родичі пельмені! Вас чекають у макітрі Вареники дуже ситні. Білолиці, круглолиці, Із дорідної пшениці, Їжте, їжте, просим щиро, Вареники наші з сиром, Вареники непогані, Вареники у сметані 2 дівчина.Гей, на наших вечорницях і сумний розвеселиться! 3 дівчина. Стрічайте нас пирогами білими, смачними, Бо црийшли ми із піснями дзвінко-голосними. Дочка. Мамо! Гості вже в хаті, і дівчата прийшли. Тож заспіваймо вашу улюблену «Зеленеє жито, зелене…». 1 дівчина. Станем, станем, заспіваєм Все, що тільки знаєм. 3 дівчина. Будем з вами добрі, щирі, То і будем жити в мирі. Тоді всім нам допоможе Матір світу – Мати Божа. Господиня. Поспішайте, дівчатонька, Все приготувати, Бо пора вже вечорниці Всім нам починати. Зваримо вареників Біленьких, смачненьких, Та й запросим до нас в гості, Хлопчиків гарненьких, Щоб вони разом із нами Дружно працювали, Андріївські вечорниці Піснею стрічали. 2. (Дівчата співають пісню) Дівчина .Я оце сиджу на вечорницях, вишиваю і думаю, що поки ми дівуємо, поки і горя не знаємо. А як тільки вийдемо заміж і почнуться клопоти та негаразди. Свекруха буде гризти, діти спати не дадуть... Непорозуміння та колотнеча в сім’ї. Особливо коли під однією стріхою збереться декілька невісток. Як ото в “Кайдашевій сім’ї” Господиня. Не хвилюйтесь , мої любі. Вмощуйтесь зручніше. Будьте як вдома. Сьогодні вечір, у який мають здійснитися ваші надії. Хочете знати свою долю, дівчата? Дівчат. Хочемо! Господиня. Бач, які бистрі й розумні. Гаразд! Хай вже буде по вашому. То може і я помолодію біля вас. Господиня. Колись, щоб знати, котра з нас швидше заміж вийде, ми складали чоботи до порога. Чий перший на поріг стани та і заміж швидше вийде. Ану , дівчата,спробуйте і перевірте. Роззувайтеся! Ти, Наталю, перша, і так капчик за капчиком. Потім перший знову переставляє вперед і так аж до порога. ( Дівчата, сміючись, міряють чоботи підлогу. Токи вітають першу і другу "відданиць", хлопці крадуть з порога перший капець). Дівчина. О! Доворожилася! Боса додому піду. Хто забрав чобіт? ( Виглядає за двері, там хлопці, заходять у хату). Дівчина. Відразу наречений об'явився. Прошу віддати, а то в ноги зимно. Хлопець. Може, ще й взути? Дівчина. Це я вже сама вмію. Бач, заміж першою збираюсь! Хлопець. А чого ж то нас ніхто не кличе? Зірка перша вже зійшла! Дівчина. Ходіть, ходіть ворожити будемо.(дівчата виходять, хлопці залишаються) Хлопець. А зараз ми похвастаємо своїми дівчатами. Хлопець. 1. Та моя Одарка – добра господарка, Хуру дров спалила, борщу не наварила. Хлопець 2. А моя Віруня пішла каченят пасти, Та двох загубила, а трьох задавила, Бо таки впала на них. Хлопець 3. А моя Мотря – добра господиня, Три снопи нажала, та й тих не зв"язала. ( Голос з коридору « Хлопці, допоможіть мені!» Відчиняються двері і на порозі стоїть парубок з великим гарбузом в руках В’язанка бубликів у нього на шиї ) Парубок . От і клята та дівка Уляна, я ж до неї і так, і сяк, і бубликом хотів пригостити, а вона все брикається та глузує. Я думав, що вже домовився з нею про весільну сукню, а вона мені – гарбуз. Та нічого, мабуть, багато насіння з нього буде, та й кашу.гарбузову я полюбляю. Дівчина. Не сумуй, Парубок. Я і не сумую, та батько буде бити! До кого ж тепер поведуть мене свататись. Я вже чисто замучився. Чи я, тату, не доріс,Чи я, тату, переріс, Чи не рублена хата,Чом не люблять дівчата? Дівчина. Ой , хлопче, любиш ти гарбузову кашу, а не Уляну. Дівчина. Ти нам нагадуєш слова із пісні, де козак любив пироги, а не дівчину. Хлопець. Ну що ж, тоді ще раз: добрий вечір, дівчата-голуб’ята! Дівчата (разом). Добрий вечір, хлопці-молодці! Господиня. Як добре, хлопці, що ви прийшли. Мої дівчата аж повеселішали. Хлопець. Добрий вечір, добрим людям! Господиня. А я вже думала, що вечорниці без парубків будуть. Хлопець.Добрий вечір вам, а то дівчата слова не дадуть сказати. Ми заспівати хочемо вам. 3. Хлопці співають пісню «Розпрягайте , хлопці, коні…» Дівчина. А тепер найголосистішому співаку дамо смоктунця, щоб бульки не пускав і ще голосніше співав. Хлопець. Ми так замучилися, проголодалися, може нам би чого з’їсти? Господиня. Дівчата, почастуйте хлопців. (Дівчина бере пиріг і підходить до хлопця) З’їж , Андрійку, пиріжок, Він дуже смачненький, А у нього всередині сирочок дрібненький. Хлопець (кусає пиріг і кривиться). Чи ти, дівча, з роду-віку пирогів не їла, Що ти свої пироги Клоччям начинила? Нехай тебе лихий знає З цими пирогами, Ти би краще розкидала їх помежи псами. Господиня. Скажіть-но, а хто з вас старший, чи маєте свій устав? Хлопець. Аякже, оце мене і старшим вибрали. А устав наш такий: «Будемо гуляти чесно, тихо, смирно, як слід поважному парубоцтву. Господиню на вечорницях шануватимемо, як матір». Господиня. Добре говориш, хлопче. Коли ви до нас з добром прийшли, то прошу, сідайте, дівчат звеселяйте. Хлопець.Дівчата, а чого це ви зажурились, Аж брівоньки іскривились? Галю, Галю чорнобрива, Чого в тебе брови криво? Дівчина. На козака задивилась, Та й брівоньки іскривились. Хлопець.Ой чия ж то дівчинонька Така русокоса? Що до неї хлопці липнуть, Як кури до проса. Дівчина. Полюбила коваля,— Така доля моя. Я ж думала кучерявий, В нього чуба нема. Дівчина. Постій, хлопче, до суботи, Справлять мати сукню, ще й чоботи, Червоную плахту, зелену запаску — Люби мене, козаченьку, коли твоя ласка. Дівчина.А до мене Яків приходив, Коробочку раків приносив. А я тії раки забрала, А я Якова з хати прогнала. Дівчина.Кину кужіль на полицю, Сама піду на вулицю. Я нікого не любила, Тільки Петра та Данила, Грицька, Стецька та Степана, Кучерявого Івана. Хлопець.Дівчиноньку я любив,Подарунки їй носив. Носив сала, носив свічки,Кукурудзу, черевички. Носив просо, носив мак. Он було як. Дівчина. Але ж ти, Петре, дурний! Хлопець. Зате я високий. Дівчина. Ти, напевно, ще й сліпий? Хлопець. Ні-і-і! Тільки косоокий. Хлопець.А давайте, хлопці, небилиць розкажемо, тільки не перебивати і не казати «брешеш». Хлопець. В раю річка сметани тече. Над річкою дерева, замість листя – гречані вареники: пухкі та свіжі, ніби щойно з печі. Під тими деревами люди лежать, і як тільки котрий їсти захоче - рота роззявив, а вареник з дерева та в сметану - бовть! Винернув, перевернувся, а тоді прямісінько в рот, тільки встигай жувати. Вирішив я і собі пристати до них. Підходжу до крайнього - таке розпаслось, що й дихати йому важко, питаюсь: « Чи не можна, пане-брате, й мені коло вас тут прилягти?» А він - луп очима та й каже: «А ти хто такий, твій батько чим займався? » - Та звісно, хлібороб. А він як визвіриться на мене: «Іди звідси, тут самі нероби лежать». Хлопець.Це ти про рай розказував, а ось послухайте про пекло! Іду я, іду, дійшов до самісінького пекла. Дивлюсь: скрізь темно і смола ніс забиває. Давлюся: сидять чоловіки і смола в них із носа, і з рота сиплеться. Я питаю, що це з вами. А один каже: «Це через те, що на тім світі табак курив і полюбляв сміятися». Я скоріше від них, а далі ще гірше. Тут людей стільки, та все в казанах зі смолою варяться, а сморід такий іде, що аж в носі крутить. «За що вам така кара?» - питаю. « А через те, що колись брехали, уроки в школі пропускали, людей старших не поважали». Я як злякався, так одразу і прокинувся, та скоріш до вас, на вечорниці. ( Виходить дівчина) Дівчина. А давайте, хлопці, я вам загадки позагадую. Чи знаєте ви українські казки? От я зараз і перевірю. *який казковий персонаж обіцяв своїм господарям золоті прибутки? (курочка Ряба) *що стало причиною народження Котигорошка? (горошина яку з"їла жінка) *скільки тваринок помістилося в рукавичці? (сім: мишка, жабка, зайчик, лисичка, вовчик, ведмідь, кабан). *По що ходили дід із бабою, коли знайшли кривеньку качечку? (по гриби) *Хто з"їв Колобка? (лисичка) *Як зветься казка, де битий небитого возив? (про Лисичку-сестричку та Вовка - панібратика) *Хто допоміг Зайчикові вигнати з хати Козу–дерезу? (рак-неборак) Сценка Кайдашихи і Проні. Кайдашиха. Доброго вечора, Проню! Куди це ти збираєшся? Проня. Зачекайте, сідайте. О, Господи, чи все в мене на своєму місці? Чи по-модньому? Ой, мамо моя, браслету забула надіти, не знаю, що мені більш до лиця! Чи мано? Чи манто? А книжки нема? Коли треба, то як на злість десь дівається. Кайдашиха. Для кого ж так чепуришся, краля пансіонська? Проня. А це моє дєло. Що вам до цього? Кайдашиха. По якому це ти балакаєш? Забула, якого я роду? Ой, якби ти була моєю невісткою, я б тобі прочухана дала! Проня. Фі, какі ви не образовані! Понятія нікакого не імеєте о прілічіях. Я в пансіоні всі науки пройшла. Чула, сьогодні в одному місці збираються інтересні люди. Кайдашиха. Чи не на вечорницях часом? Проня. Ага, на вечорницях. Як там занятно. А які красиві мужчини… Я було, як стріну їх, то так стривожуся, що цілу ніч не сплю. Кайдашиха (зітхаючи). Ох, ті ще вечорниці. Проня. Це хорошеє дєло. Здавна на Україні вечорниці гуляли. Колись давно-давно, да так давно, що вже мало хто пам’ятає, коли з’явився цей обичай в українців: збиратися вечорами, гуляти, пісень співати. Кайдашиха. Я теж люблю співати! Особливо «Ой на горі два дубки…»: Ой на горі два дубки, Ой на горі два дубки, два дубки Та й схилились до купки… Проня. Голасу нікакова, а все туда же! Хлопці на вечорницях дуже красіві були, а уж как вечорами гуляли… Я ему: «Ваша люлька шкварчить!» А він до мене: «Єто в грудях моїх шкварчить от любові. У мене такая стремітєльность до вас образовалася ». Кайдашиха. А дівчата ж які на вечорницях? Проня. Теж мені кралечки! Звісно, не такі, як я, але гарні трапляються. А чого б інакше до них вечорами хлопці бігали? Кайдашиха. То, може, вже підемо на вечорниці? Проня. А как же! Обоє йдуть до гурту. Господиня. Заходьте, заходьте, послухайте пісень наших. Хоч не знаємо, звідки ви, чи з півдня, чи з півночі в нашу хату зайшли, просимо сідати й з дівчатами пісню заспівати. 4. Пісня «Ти ж мене підманула». Хлопець. Та годі вам, давайте я краще загадку загадаю: «Чотири чотиринки, п’ятий кавунник, несуть кривулицю через тин на вулицю». Дівчина.Так це ж дірки у решеті! Хлопець. Ех ви, розумники! Чотири чотиринки — оці чотири пальці, п’ятий кавунник — оцей палець, кривулиця — ложка, тин — зуби. Дівчина. Ану, я загадаю! Що буде, як козі сім літ мине? Хлопець. Ото загадала — восьмий піде. Дівчина В лісі росло, в столяра пишалося, в гарного господаря прядивом вкривалося. Хлопець Подумаєш, ну й загадка! Стіл то, бо його скатертиною вкривають. Дівчина Входить, входить, а в хату не заходить. Хлопець Двері. Дівчина У хлів іде без шкіри, а виходить з шкурою. Хлопець Хліб. Дівчина А в мене така загадка: «Чого хочеш – не купиш, а що хочеш продати – не продаси?!» Хлопець Такого нема. За гроші все купиш. Дід Е ні, всього, діти не купиш. Моя відгадка така «Це молодість і старість». Бережіть, дівчата, молодість, бо минає вона, як та весна, як у пісні тій: «Літа молодії, де ж ви полинули, чи в огні згоріли, чи в морі втонули? Як в морі втопились, припливіть близенько, як в огні згоріли, то болить серденько». Дівчина Гарно каже дід Микола. А щоб душа не боліла, найкращі ліки – пісня і танок завзятий. Дід: Кхе,кхе... Дівчата:Хто це тут?Дід якийсь сунеться. Здоровенькі були діду. А ну я вас кашею пригощу. Дід:Тю,на Андрія всі подуріли, хто це поночі кашу їсть? Дівчата:: Як не хочете кашу їсти, то хоч назвіть своє ім'я. Дід: Микола Дівчина:Діду,Миколо,ось послухайте,як молодь жартує. Чи так було у Ваші часи? ЖАРТИ Дівчина От так диво – дивина: Виріс ріг у кабана, Льоха вбралася у пір’я, Пси порили все подвір’я. Хлопець. А лаписько в курнику Заспівав: «Ку-ку-рі-ку!» Лізуть горобці на квочку, Щоб сховатись в холодочку. Дівчина. А ягнята, мов коти, Геть обсіли всі плоти. Віл на яворі пасеться, Кіт у кошику несеться. Хлопець. А індики на воді Плавають, мов лебеді. А тепер скажіть мені – Де тут правда, а де ні? Всі. Та тут все переплуталось Баба. Ось,де ти, а я то думаю: «Де мій старий подівся». А він до дівчат пішові вже веселиться СЦЕНКА "ДІД І БАБА" Дід Щось добреньке з’їсти хочу, Тільки що – не знаю сам Баба Голови б ти не морочив, Що зварила – те й подам. Дід Вареники, борщ і каша, В животі від них бурчить. Баба Вередливий став ти, діду. Що тобі іще зварить? Дід Знаю, бабо, ти не сердься, Я, мабуть би, з’їв оце… Коровай із борошенця, А туди б ще вбить яйце. Баба Отже, клятий! Хоч бери, тікай із хати! Будь по-твоєму, спечу! (Баба виходить із хати. Дід говорить їй у слід.) Дід Ти готуй, стара, швиденько, Повечеряєм гарненько. (До зали) Баба в мене – молодець! Але гріх самому їсти Цей рум’яненький хлібець (Входить баба, сідає біля діда.) Дід Пам’ятаєш, моя люба, Як були ми молоді, Напечем, бувало, хліба - Повна хата молоді. Баба Танці, співи, сміх до ночі Вечорниці…А тепер Чути стук у двері. До господи поволі заходить циганка. Господиня. Заходь, заходь, сусідонько, до нас на гостину. Циганка. Дякую, що запрошуєте, а не гоните бідної старої. дівчина. Та що ви, бабусю? Дівчата звільняють місце між собою на лаві. Сідайте-но біля нас та про нашу долю нам розкажіть. Ви ж вмієте ворожити? Циганка. Вмію. Але навіщо вам наперед знати, що буде? Комусь може сумно стане, а у вас тепер так весело і затишно. Ну , добре. Натягуйте стрічку. Кожна із дівчат прив'яже до неї свою нитку. Чия нитка швидше згорить, то та дівчина першою заміж вийде. (Ворожать) Циганка : А зараз ворожба для хлопців. Оце вам миски , оце вам і перстені. Наливайте воду і губами дістаньте перстень з макітри. Хто швидше! Циганка Тепер треба взяти віночок і підкинути в гурті дівчат вгору. На кого віночок впаде, той заміж перший піде. Циганка . На підлогу кладіть аркуші з написаними іменами хлопців. Тепер треба котити перстень до них, до якого аркуша перстень покотиться, так буде називатися суджений). Дівчина Котись, котись, перстеньок, до милого на ганок. Скажи мені, Андрійку, бо скоро прийде ранок, хто судженимй мій буде :Руслан , Микола чи Вадим, Петро, Антон чи Никодим? (Дівчата по черзі пускають колечко. Сміються і підштовхують одна другу). Хлопець. Це все добре – і пісні, і танці, і побрехеньки. Та де вже вареники? Дівчина. Та чи ти такий голодний? Вареники, та вареники! Як той Стецько, що все їв би та їв. Стецько. А хто тут про Стецька та про вареники згадав? І я до них. Господиня. Будуть вареники, будуть. Стецько (підходить до Уляни) Та й патлата ж ти! А що у вас варили? Уляна. Нічого! Стецько. Ну-ну! А тепер що? Уляна. Що? Стецько. Що? Уляна. Нічого. Стецько. Брешеш, що нічого. Батько казав: "Розпитай її обо всім. А чорт її знає, про що розпитувати. Я про все позабував". Уляна. Та піди до батька та й розпитай, коли позабував усе. Стецько. Так він казав, що не йди поки про свадьбу не домовишся. Уляна. Ні об чім нам домовлятися. Стецько. Так женитися хочу, а жодна дівка за мене не йде. Уляна. А то чому ж, що кажуть? Стецько. Кажуть, що дурний. Це вже вража мода пішла, що розумних усі хочуть. Від цього й люди всі переведуться: за дурних не йдуть, а розумних ніде й узяти. Уляно, підеш за мене? Як наваримо вареників, посідаємо на печі, та й будемо їсти! Уляна. (співає) В мене думка не така, Щоб пішла я за Стецька. Стецько – бридкий, Стецько – стидкий. Цур тобі, відв‘яжися. Пек тобі, відчепися. Божевільний! А що, Стецю, хороша моя пісенька? Стецько. Погана. І вареників не дають. (чується храп) (чується храп) Господиня. Ох, і ледачий Гриць! До роботи неохочий ! Гриць. Кожен змушує мене робити – і в школі, і вдома. Що за життя таке. Дівчина. Є у батька один син, До роботи не швидкий. День – гуляє, три – слабкий. А на п’ ятий вихідний. Діти виконують пісню "Грицю, Грицю, до роботи", Господиня А й дійсно, які ж то вечорниці без дерунів та вареників? Ось зараз ми всіх вас почастуємо 5. Лунає мелодія пісні «А мій милий вареничків хоче». Але спочатку скуштують дівчата вареників чарівних, з загадками і передбаченнями. Дівчина (Бере перша вареник з макітри, надкушує його). Вареник із сиром! Буду з чоловіком жити в злагоді і в мирі. Дівчина (Підходить друга дівчина, бере вареник, кусає його) А мій вареник із сіллю. Що це означає? д.: Будеш жити в достатку. Не будеш не солене їсти д.: А мій вареник з монетою! д.: Багатою будеш! д.: А мій вареник з обручкою. д.: Заміж скоро вийдеш. Дівчина :А у мене ключ - бути мені господинею Дівчата беруть миски із пампушками, пиріжками, вергунами і частують ними гостей. Чути стукіт у двері. Заходить молодь Хлопчик Господаре! Чи пустите до хати? Вміємо співати, вмієм танцювати. Дід Заходьте, хлопці, заходьте, дівчата! Скоро і коровай в печі будемо виймать. Якраз впору! Хлопець1. Хлопці, а давайте розкажемо гуморески, тільки не перебивати. Хлопець 2. А давайте Учень1. Це було позаторік Та на нашім ринку – Хотів купити чоловік Кабанця чи свинку. Нелегке це діло – Не шкодливе щоб було, І щоб добре їло, І нарешті підібрав: - О! Які хороші! Гаманець мерщій дістав, Став платити гроші –А з якого ви села? – спитав молодиці Та йому відповіла: Я з села Мельниці. Забирайте їх назад! – Буркнув незабаром, Я мельницьких поросят не візьму й задаром. Тітка ближче підійшла: – То ж назвіть причину! Я із вашого села маю вже дружину. Учень 2 Добра була мама у дівульки Рити, Не веліла доні навіть суп варити. Чистячи картоплю, патраючи кури, Можна зіпсувати к бісу манікюри. В середу за Гриця вийшла заміж Рита, А в суботу стала перший суп варити. Курку у каструлю кинула з кишками, Всипала картоплю разам з лушпайками». А в неділю рано мати Риту била: - Ой нащо ж ти, доню, Гриця отруїла? Учень 4 - Лягай спати вже онучку, дід говорить басом, - я, як був такий маленький,лягав з курми разом А онучок зубки скалить: - Як же ви там спали? - Як ви з сідала,дідусю, додолу не впали? Учень 5 Яке їхало, таке здибало. Після свадьби каже Рая: - Прости мене, Грицю! Я від тебе приховала Одну таємницю. Я про це раніш боялась Навіть говорити. Знай, коханий: я нічого Не вмію варити. Я ніколи навіть супу Іще не варила... Гриць утішив: - Не для того Взяв я тебе, мила. Не псуватимеш на кухні Білих своїх рук ти Я ж не вмію заробляти Грошей на продукти. Учень 3 «Вередливий жених». Перед свадьбою жених завітав до хати І майбутній тещі він став таке казати: - Завтра підемо у загс я і ваша Таня, І тому у мене є такі бажання. Я бажаю всіх своїх друзів запросити, Я бажаю, щоб було вволю їсти й пити, Я бажаю, щоб аж два баяністи грали, А не скрипочка якась чи старі цимбали. Поклонився і пішов повагом із хати. – Вередливий твій жених, – крутить носом мати. – Щось ти вибрала не те... – Мамо! – каже Таня. – Хай бажає, це ж його воля вже остання. Учень 4 «Де беруться діти»? «Де взялися ми?» – онуки спитали в бабусі. А бабуся пояснила в старовиннім дусі: - Тебе знайшли на капусті, тебе – в бараболі, Тебе знайшли під вербою, тебе – на тополі. Тебе знайшов на соломі біля клуня татко... І тут раптом обізвалось якесь онучатко: — От сімейко, так сімейка! Хоч тікай із дому. Хоч би одне появилось на світ по-людському... Учень 6 Грали на подвір’ї хлопчаки в футбол. Петрик як ударив І відразу - “гол”! М’яч в чужу квартиру Тільки зашумів: Пауза у хлопців, Петрик занімів. Йде дідусь Кирило І несе м’яча: - Чий це, признавайтесь!.., - Та гравці - мовчать. - А вікно розбилось? Зважився Андрій. Дід мугикнув: - Ціле. - Ціле? Значить, мій! Учень7 Шкільний вчитель говорить колезі: - Ні, працювати стало зовсім неможливо. Вчитель боїться директора. Директор - інспектора. Інспектор - перевіряючих з міністерства. Міністр - батьків. Батьки бояться дітей. І тільки діти нікого не бояться… Хлопець. Що ж, пожартували й досить. Мій живіт вже їсти просить. Ой, калита, калита,із чого вилита? Ой, я з жита вилита та й сонцем налита. Для прекрасного цвіту,по білому світу, Щоб ви мене смакували і горя не знали. Господиня. Ну, а тепер потрібно, не посміхнувшись, підстрибнути і вкусити калиту - кусочок щастя, коли ж засмієшся, то тебе обмажуть сажею. І можна потім ще раз попробувати вкусити калиту. Ось ми вам покажемо один з варіантів кусання калити. хлопець: А хто ж буде Калитинський ? хлопець: Хай __Колодяжний Вовка__ буде вартовий, а _Терещенко Влад _– писар . Коцюбинський: Добрий день, пане Калитянський! Калитянський : Доброго здоров'я, пане Коцюбинський! Куди їдете? Коцюбинський: Їду калиту кусати... Калитянський :: А я буду по писку писати! Коцюбинський: А я вкушу! Калитянський : А я впишу! Коцюбинський: :Ану-ану, кусай (кусає). Господиня. То що, попробуємо і ми, але слухайте мою умову: хто вкусить коржа, під'їхавши до нього, і не засміється, тому все минеться, а як засміється - то від мене не минеться. Ну, хто перший?.... (Діти кусають по черзі калиту) Калита, калита солодка була. А ми її з'їли аж до сонця підлетіли. (підвішують калиту на зріст людини) (Всі хлопці беруть участь у кусанні калити. Паляницю одержують ті, хто вкусить і не засміється. Всіх хто засміється мажуть сажею. Дівчата смішать хлопців, щоб вимазати їх сажею.) хл.: Кличте нашу господарку вечорниць, ми їй подякуємо за все. хлопець: Дякуємо господині за теплу хату, молодим дівчатам за стіл багатий. Нехай на свята у вашій хаті буде гостей багато. Дівчата: Ми гуляли, веселились, Усім весело було. Вечорниці завершились І здається все пройшло. Хлопці: Ні, так просто не проходить, В серці струночка бринить. Про шкільні ці вечорниці Спомин в серці буде жить. Учитель: Ось і ожили перед нами ігри і забави нашого народу. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш рід, жива у ньому пам'ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам'яті! Вчитель. Хай ваша хата буде багата, І хлібом, і сіллю, і великим добром, І дітьми хорошими, й добрим здоров ям, І піснею, і злагодою, і сімейним теплом! (звучить пісня "Як у нас на Україні")

1 вересня 2016 рік. Буки

НІЧ ПЕРЕД РІЗДВОМ

У сучасній обробці

Дійові особи: ведучий 1,ведучий 2, Чорт, Солоха, козак 1, козак 2,піп, голова ,колядники, Вакула, Оксана, Пацюк, вареник 1, вареник 2, вареник З, цариця Катерина, придворні, дівчина 1,дівчина 2.

  На сцену виходять двоє ведучих.

Ведучий 1. У веселий, новорічний та різдвяний час.

                    До нашого села запрошуємо вас!

Ведучий 2. Хутір наш кругом далеко знають.

                    Добрі люди до Диканьки завітають.

Ведучий 1. Стоїть Диканька під горою в долині,

                    У вишневому садочку у калині.

Ведучий 2. Сьогодні до нас в гості завітайте.

                    І разом з нами свято зустрічайте.

Ведучий 1. Розповімо, якщо цікавить вас,

                    Які пригоди трапились у нас.

Ведучий 2. У зимовий, тихий час

                    Темна ніч зійшла до нас.

                    В небі місяць пропливає

                    Та зірки яскраві сяють.

   Виконується танець зірочок.

Ведучий 1.  Піднялася від землі

У небо відьма на мітлі.

Зірки з неба позбирала,

Собі в торбу заховала.

   Із-за куліс на мітлі їде Солохай збирає зірки.

Ведучий 2.   А з другого боку —

Біс, теж собі в небо ліз.

Із Солохою зустрівся,

Біля неї зупинився.

    Із-за куліс вибігає Чорт.

Чорт.          Заховаю місяць я с е н серед ночі,

Нехай буде темно, хоч витрішкуй очі!

Нехай буде темно — мені горя мало.

Тільки би Солоха мене шанувала!

     Чорт ховає місяць, а потім разом із Солохою виконують пісню на мотив «Уно моменте»  із к/ф «Формула любові».

Солоха.

Я сьогодні мало шкоди наробила.

Збирайся  до мене, вся нечиста сила!

Підійди до мене, любий мій Чортику,

Та й підемо разом з тобою до танку.

Уно, уно, уно, уно моменто,

Ми проведемо експерименте.

Сядемо удвох ми на метленто

І поїдемо швиденько в Сакраменто,

В Сакраменто, в Сакраменто!

Ведучий 1. А т им часом козаки до гостей збирались.

                    А як вийшли з хати — дуже  здивувались!

Козак 1.      Куме! Куме! Подивись, як надворі темно!

І нема зірок а небі, дуже неприємно!

Мабуть, не піду я в гості, повернуся  в хату,

Завалюся на печі й буду собі спати!

Козак 2.        І чого це ти злякався?

Чи не знайдемо стежки?

Та пішли! Не гаймо часу,

Хіба ж ми не козаки?

   Козаки виконують пісню на мотив  «Ой під вишнею».

Ми — поважні козаки гарні, ми чоловіки.

Ось Микола і Тарас, і Омелько, й Опанас!

А я — Чуб — хвацький козак,люблю сало і табак.

П 'ю горілку з квасом і співаю басом.

А я — пан голова, в мене свитка нова.

Люди мене знають і дуже поважають!

Щоб не сумно було, підем разом за село

У дякову хату свято зустрічати!

Ведучий 2. Доки вони розмовляли

І по темряві блукали,

Чорт попереду забіг

І почав трусити сніг.

Чорт.          Я — дуже капосний чортяка,

Нароблю вам переляку.

Буду я робить старанно

Все, щоб вам було погано.

Хай не ступить на поріг

В вашу хату Новий рік!

Кожен час і кожну мить

Буду шкоду я робить!

   Чорт кидає у козаків снігом, потім ховається за куліси.

Козак 1.       Бач, якась нечиста сила

Снігом очі затрусила!

Де Грицько? Де Опанас?

Зовсім я не бачу вас!

Ведучий 1.  Розгубились козаченьки,

В гості не попали.

Довго одне одного

В темряві шукали.

Ведучий 2.   А Солоха назбирала зірочок багато,

                      Сіла собі на мітлу й поїхала до хати.

Солоха.        Не можу жити без обману!

                      Що б таке зробить погане?

   Стукіт у двері.

Солоха.        Хтось стоїть біля дверей.

                      Чи не принесло гостей?

   Входить піп.

Піп.              Добрий день! Вітаю вас зі святом!

Хай міцною буде ваша хата!

А я оце до селян походжаю,

Нечисту силу з хати виганяю!

А скажи мені, люба кума,

У тебе чорта в хаті нема?

Солоха.       Та що ви, панотче!

Я жінка проста,

Ніколи й не бачила ніякого чорта!

Я й сама його боюся,

Ходжу до церкви і Богу молюся!

                     Господи ,помилуй , з нами хресна сила!

   Хреститься до ікони.

                      Святий отче, сідайте,

Зі мною свято зустрічайте.

Ось вам на снідання вареники в сметані.

Сьорбайте потрошку...

Піп.              А де моя велика ложка?

Солоха.       Зараз принесу, а ще й ковбасу...

Піп.              Не треба, їстиму руками,

Аби сидіти поруч з вами.

Який у вас чудовий стан!

Якби не мій духовний сан,

То я б вас взяв собі за жінку...

Солоха. Та годі вам! Куштуйте шинку.

   Піп їсть, а потім сідає поближче до Солохи.

Піп. Люба Солохо! Дозвольте спитати.Що це таке у вас гарне?

Солоха. Рука!

Піп.              Ой, яка добра, ой, яка чиста!

Ой, яка біла, чудова яка!

Люба Солохо! Дозвольте спитати:

Що це таке у вас?

Солоха. Шия моя...

Піп.             Ой, таку гарну, таку білу шию

Та й зроду-віку не бачив я!

Люба Солохо! Я хочу сказати,

Та підібрати не можу слова...

   Стукіт у двері.

Піп (перелякано).Ой, хтось постукав до вашої хати!

Солоха. Хто це прийшов?

Голос із-за куліс. Це пан голова...

Піп.              Ой, заховайте! Ой, поспішайте!

Мене врятуйте, о, Боже мій!

Щоб не побачили нас добрі люди...

Солоха. Лізьте, панотче, у торбу мерщій!

   Солоха допомагає попові заховатися у величезну торбу в кутку сцени.

На сцену виходить пан голова.

Солоха.        Ой, пане! Де це вас так носило?

                      Як же вас снігом затрусило!

Голова.        Та це проклята завірюха!

Промерзли в мене ніс і вуха.

Така вже бісова погода!

Якби оце не ваша врода,

Якби вас щиро не кохав,

Тоді б я зовсім вже пропав!

Прийшов, Солохо, до вас у хату...

   Стукіт у двері.

Голос із-за куліс. Дозвольте поколядувати...

Солоха. А хто ви такі?

Голос із-за куліс. Ми — колядники.

Хай вам, добрі люди, завжди добре буде!

Щоб були здорові, щоб були багаті...

Голова.        Сховай мене, Солохо,

кудись у своїй хаті,

Бо як мене побачать...

Солоха.       Ховайся тут, козаче!

В куточку притулися,

Сиди — не ворухнися.

   Голова за допомогою Солохи ховається в другу величезну торбу й сідає в куточку сцени поруч із попом. На сцену виходять колядники, співають колядки.

Солоха.        Ось вам, друзі, паляниці,калачі і варяниці,

                      Галушки і пампушки — щастя повні мішки!

Колядники. Спасибі, що дозволили поколядувати,

                      А ми підемо далі — мир у вашу хату!

   Колядники, тягнучи за собою торби з попом і головою, ідуть за куліси. На сцену виходить Вакула.

Вакула.       Якби мені не тиночки та не перелази,

                     Ходив би я до Оксани по чотири рази!

                     Гарна дівчина, красуня, я її кохаю,

                     А вона мене і зовсім вже не помічає!

                      І сміється, і глузує, дражниться і коверзує.

                      Бідолашний я, мовчу, аж-но плакати хочу!

                      А терплю, одначе, тільки б її бачить!

   На сцену виходить Оксана, виконує пісню.

Вакула.        О ти, дівчино, горда і пишна!

                     Чом ти до мене з вечора не вийшла?

Оксана.       Я ходила на музики,

                     Загубила черевики...

Вакула.        А я продам свої бички,

куплю тобі черевички.

Дозволь на тебе хоч дивиться.

Оксана.        Хочу такі як, у цариці!

Щоб каміння там було, позолота й срібло,

Щоб були не прості, ще й підбори золоті.

Як черевички відшукаєш —

Я тебе щиро покохаю!

А зараз я, дівчата, хочу танцювати.

    Оксана з групою дівчат в українських костюмах виконують український

танок, потім ідуть за куліси.

Вакула.        Де шукати черевички,

                      їй-Богу — не знаю!

                      Піду в Пузатого Пацюка

                      поради спитаю.

    Вакула йде за куліси, виходить Пацюк із мискою вареників, які їсть

руками.

Ведучий.      Встає Пацюк і зітхає,

півдня штани вдягає,

І сам, хоч вже великий,

не взує  черевиків.

   На сцену виходить Вакула.

Вакула.        Шановний козаче!

Що мені робити,

Якщо мене Оксана не хоче любити?

Пацюк.        Їж вареники в сметані

І забудеш про кохання.

На мене краще подивись

І собі ось так навчись.

    Тим часом Чорт тихо підкрадається до Пацюка і забирає у нього миску з варениками.

Пацюк.        А де ж вареники поділись,

                     Куди це вони провалились?

    Іде за куліси шукати вареники.

На сцену виходять діти в костюмах вареників.

Вареник 1.  Ми — вареники пухкі,

                     Нас робили із муки.

Вареник 2.  Сиром наштовхали,

                     Маслом поливали.

Вареник 3.  Поки ви не з'їли нас,

                     Потанцюємо для вас!

   Вареники виконують танок. По закінченні йдуть за куліси.

Вакула.        Ні, тут поради не знайду,

                     Краще я собі піду.

   До Вакули підкрадається Чорт, хапає його за рукав.

Вакула.       Тьху, та щоб ти вже пропав!

Як мене ти налякав!

Згинь з очей та й пропади,

Чорте поганий! Хоча...

Ану, вези мене в столицю

До самої імператриці!

Поїдемо по черевики.

Ну, швидше ти, чортяча пико!

    Вакула підсовує Чорту під ніс кулак.

Чорт.          Та вже везу, везу, не лайся!

                      Поїхали, за хвіст чіпляйся!

   Вакула сідає Чорту на спину, і вони зникають за кулісами.

   На сцену виходить Цариця Катерина з придворними дамами.

   Під урочисту музику вони обходять сцену й зупиняються. Із-за куліс виїжджає Вакула, сидячи на Чортові.

Вакула. Ах, судариня, приїхав я з Диканьки...

Цариця Катерина. Вы с ума сошли! Куда вас черт несет?

Придворні.   До чего дошел народ!

                       Во дворец уже идет!

                       И царям совсем проходу не дает!

Цариця Катерина. Недосуг болтать мне с вами,

Занимаюсь я делами:

Государственньый совет изучает монумент!

Вакула.          Ах, судариня, так у мене справа,

                        Ваша світлосте, прошу, допоможіть!

Моя дівчина кохана, і зовуть її Оксана,

Ходить боса — їй нема чого носить!

Придворні.     Как ужасно! Как ужасно!

                        Помогите ей, несчастной!

Цариця Катерина. Я должна -уж, так и быть,

                         Башмачки вам подарить!

   Дає Вакулі черевички.

Вакула. Повезу я їх Оксані, дуже дякую вам, пані!

Цариця Катерина. Государственный совет .

                         Продолжает менузт!

   Вакула сідає Чортові на спину, і вони зникають за кулісами. Цариця Катерина з придворними дамами теж залишають сцену. Із-за куліс виходять колядники. Вони тягнуть за собою торби, в яких сховалися піп та голова.)

Ведучий 2.    Тим часом всі колядники додому

                        Притягли мішки.

Дівчина 1.      Ой, які мішки! Дівчата,

Затягнемо їх у хату!

Дівчина 2.      Що там ворушиться?

                        Мабуть, паляниця.

   Із торби вилізає піп. Перелякані колядники з криками відступають.)

Піп.                 Вже треба, мабуть, вилізати,

                        Бо ще з'їдять мене замість поросяти.

    Голова теж вилізає з торби і штовхає в бік попа.

Піп.                Хто мене у бік штовхає?

Зовсім сорому не має,

Ще й рипить, як тарантас! '

Ой, та це ж мій кум Панас!

Що ж ми тепер за козаки,

Як посідали у мішки?

Голова.           Це Солоха у тім винна,

Що запхала нас в торби!

   Виходить Солоха.

Солоха.          Замовкніть краще, козаченьки,

Бо обскубу вам вуха!

1 кожному таке буде,

Хто жінок не слуха!

Хлопець-колядник. Не журіться, козаченьки, бо сьогодні свято.Краще піти Новий рік разом зустрічати.

    Із-за куліс виходить Оксана й виїжджає на Чортові Вакула з черевиками в руках.)

Вакула.          А я чорта за хвіст піймав,

Щоб людей він не лякав.

Привіз Оксані черевики,

Щоб ходила на музики.

Чорт.             Більше вас лякати не стану,

Буду добрим і слухняним.

Солоха.          Люди добрі! І я з вами

Хочу помиритись,

Щоб ні з ким сьогодні в свято

Більше не сваритись!